Pavel Aleksandrovich Korovichenko (18741917) – doimiy ishonchli vakil, harbiy yurist, sotsialist, A. F. Kerenskiyning safdoshi, oddiy-podpolkovnik[1][2].

Pavel Korovichenko
Tavalludi 1874-yil
Toshkent, Turkiston general-gubernatorligi, Rossiya imperiyasi
Vafoti 2-noyabr 1917-yil
Toshkent, Turkiston general-gubernatorligi
Fuqaroligi Rossiya imperiyasining bayrogʻi Rossiya imperiyasi
Xizmatdagi yillari ? –1906
Unvoni general-mayor

Korovichenko Kiyev kadet korpusini va Aleksandr harbiy-yuridik akademiyasini tamomlagan. Rus-yapon urushida qatnashgan.

1907-yildan Peterburgda ishonchli va oddiy vakil boʻlgan. Birinchi jahon urushi davrida davlat qoʻshinlariga harbiy xizmatga chaqirilgan. A. F. Kerenskiy[3] ham aʼzo boʻlgan VVNRning „loji Gurevicha“ aʼzosi boʻlgan.

1917-yil 21-martdan maygacha A. F. Kerenskiyning shaxsiy koʻrsatmasiga binoan qirol oilasi hibsga olingan Aleksandr saroyida komendant lavozimida ishlagan.

1917-yil iyul oyida P. A. Korovichenko polkovnik unvoni bilan[4] qoʻshinlar qoʻmondoni etib tayinlangan va 1917-yil sentyabrgacha bu lavozimda ishlagan.

Korovichenko sentyabr oyining oxirida Turkiston oʻlkasi boshqaruv qoʻmitasining oldingi raisi V. P. Nalivkin hukmronligi davrida yuz bergan Turkiston oʻlkasidagi sentyabr hokimiyat inqirozidan keyin tartibni tiklash uchun Kerenskiy tomonidan Toshkentga yuborildi. U yerda Turkiston harbiy okrugi qoʻshinlari qoʻmondoni etib tayinlandi (1917-yil oktyabr – noyabr).

Aynan Korovichenko hukmronligi davrida Toshkentdagi hokimiyat bolsheviklar tomonidan qurolli ravishda bosib olingan. Bu esa 1917-yil oktyabrnoyabr oylarida Petrogradda bolsheviklar va ularning ittifoqchilari tomonidan hokimiyatni qoʻlga kiritishning natijasi boʻlgan.

Pavel yangi hokimiyat vakillari tomonidan hibsga olinib, Toshkent qal’asidagi garnizon qamoqxonasiga joylashtirilgan. U mahbuslarni oʻz ichiga olgan qamoqxona kameralariga miltiq bilan oʻq uzgan askarlar[5] tomonidan toʻgʻridan-toʻgʻri qamoqxona kamerasida otib oʻldirilgan[6].

Boshqa maʼlumotlarga koʻra, general Korovichenko 1917-yilda oʻldirilmagan. U Shimoliy Kavkazga, ehtimol Bokuga qochib ketgan. Bolsheviklar Ozarbayjonda gʻalaba qozonganidan soʻng, 1920-yilda Ganjaga koʻchib oʻtib, u yerda sovetlarga qarshi isyonni qoʻllab-quvvatlagan bo'lishi mumkin[7].

Manbalar tahrir

  1. История русской армии: «Во главе ряда военных округов были поставлены авантюристы, наспех произведенные в штаб-офицерские чины. Воинской иерархии для проходимца министра не существовало. Московский военный округ получил зауряд-подполковник Грузинов — друг Гучкова, „октябрист“ и председатель Московской земской управы. Казанский — зауряд-подполковник Коровиченко — социалист и присяжный поверенный. Киевский — некто Оберучев, социалист-революционер, из разжалованных подпоручиков, сосланный в 1905 году в Сибирь, возвращённый Гучковым из ссылки и произведенный прямо в полковники „для уравнения со сверстниками“»
  2. „Зауряд-офицер“,Большой Энциклопедический словарь, 2000. : Зауряд-офицером (зауряд-полковник и т. п.) в России с конца XIX века назывались офицеры, имевшие чин, то есть служебный разряд — в армии звание, ниже должности, на которую они назначались, но которые получали вследствие назначения на должность звание, соответствующее занимаемой должности, например капитан, назначенный командиром полка получал звание зауряд-подполковника.
  3. Серков А. И. Русское масонство, 1731—2000. Энциклопедический словарь.
  4. «Во главе этих тыловых армий стояли такие разнородного характера люди: Петроградского округа — ген. Корнилов — полководец; Московского — подполковник Грузинов — председатель московской губернской управы, октябрист; Киевского — полковник Оберучев — социал-революционер, бывший политический ссыльный; Казанского — подполковник Коровиченко, присяжный поверенный, социалист. Как известно, войска всех этих округов не особенно отличались друг от друга быстротой темпа, которым шли к развалу, и глубиной этого развала». Деникин А. И. [www.fictionbook.ru/author/denikin_anton_ivanovich/ocherki_ru_1_krushenie_vlasti_i_armii_fevral_sentyabr_1917_g/denikin_ocherki_ru_1_krushenie_vlasti_i_armii_fevral_sentyabr_1917_g.html Воспоминания. Очерки русской смуты]
  5. В газете «Туркестанский Вестник» от 3 декабря 1917 года, в статье «Добили», автор А. Гзовский пишет, что слухи о убийстве Коровиченко начали циркулировать в Ташкенте ещё за несколько дней до самого убийства, были даже обращения в редакцию. На основании всего этого автор предполагает, что оно могло готовиться заранее.
  6. Вот как описывается убийство генерала Коровиченко в местной газете того времени: «Убийство генерала Коровиченко. Вчера в 3 часа дня на гауптвахте в крепости произошёл печальный случай. Солдаты, узнав из телеграмм о выступлении Корнилова, Каледина, Караулова и др. были возмущены и нервно настроены. В результате этого нервного возбуждения, несмотря на все принятые меры бывшими там комиссаром крепости Екименко и народного комиссара Агапова, подошедшим солдатом из караула были произведены один за другим три выстрела в камеру, где сидел Коровиченко. Один из выстрелов оказался роковым. Прибывшими властями и врачом Коровиченко был найден мёртвым»
  7. Садыхов М.Г.. Воспоминания рабочего-подпольщика малокавказских гор., СПб., 2018. — 211 bet.